29 травня 2020
року на 93-му році життя перестало битися серце Василя Никифоровича Ахрамєєва…
Вікторія Мєшкова
про Василя Никифоровича Ахрамєєва:
«Зараз про цю
людину знає все місто, і далеко за межами міста. Відомий він як умілий керівний
колись відомого Токмацького заводу імені Кірова, на даний момент - письменник,
який пише книги про свій край, про своє життя.
Василь
Никифорович Ахрамєєв - народився 24 лютого 1928 року в селі Сопич Чернігівської області (нині
Сумська). З дитинства знав ціну шматка хліба, знав, як гудуть руки від
селянської роботи. З шести років працював на важких роботах - орав, сіяв,
прибирав урожай, молотобойцем в колгоспній кузні.
У 1947-му році
став студентом Харківського політехнічного інституту, після закінчення якого
працював в системі важкого машинобудування країни в містах: Свердловську,
Запоріжжі, Дніпропетровську, Токмаку.
У 1965 році
Токмацький завод імені Кірова опинився в критичному становищі (на протязі семи
років не виконував план), саме Василю Ахрамєєву обласне керівництво довірило піднімати
підприємство з колін.
Це Ахрамєєву
вдалося зробити блискуче - під його керівництвом завод став провідним у своїй
галузі і основним місцем роботи для багатьох токмачан. Це саме для них завод
побудував житловий район, який народ і зараз називає Ахрамєєвкой. У роки
незалежності завод став втрачати своє ім'я, тепер від нього і взагалі мало що
залишилося.
Болить душа у
Василя Никифоровича побачивши розібраний завод, а земляки з тугою згадують,
яким Господарем заводу був він свого часу.
Василь Ахрамєєв
пише книги. Про Токмак, про своє життя - книги не стільки документальні, скільки
книги-роздуми. Трилогію «Рікою життя» Василь Никифорович писав про себе, про
людей, які його оточують. Починав писати про себе на прохання онучок, думав
вкластися в 15 сторінок, в результаті вийшло 3 книги. Це говорить про те, що
йому є що сказати, і є що залишити після себе нащадкам.
Нещодавно Василь
Никифорович видав книгу «Токмак - злети і падіння». У ній він розповідає про
те, хто будував Токмак, і хто знищував. На чолі книги - людина-трудівник.
23 роки він
пропрацював Генеральним директором одного з провідних дизелебудівних виробничих
об'єднань країни ВО «Південдизельмаш», на якому працювало понад 15 тисяч людей.
Під його керівництвом підприємство було нагороджено в 1976 році Орденом
Трудового Червоного прапора і в 1982 році Орденом Жовтневої революції.
Обирався членом
Запорізького обкому, облвиконкому, Токмацького міськкому і міськвиконкому, (був
депутатом Токмацької міської ради – ред.) Нагороджений Орденом Леніна, двома
Орденами Трудового Червоного прапора, багатьма медалями. Заслужений
машинобудівник України, Почесний працівник Мінтяжмашу СРСР, Почесний громадянин
міста Токмака.
І це ще не всі
досягнення Василя Никифоровича Ахрамєєва, йому ще є, що сказати.»…
Оновлено: Прощання з
Василем Никифоровичем Ахрамєєвим відбудеться у неділю, 31 травня, з 10:00 до
12:00 години у великому фойє Токмацького міського Будинку культури з дотриманням протиепідемічних заходів.
Пішов з життя, нема його вже з нами:
Пішов з життя, нема його вже з нами:
Герой, письменник, вождь и командир...
Та він в сердцах, біля заводу брами,
Де дизелями - світ увесь заполонив!
В тяжкі роки став до керма заводу,
З героями, й завод героем став...
Усе життя віддав Вітчизні та народу,
Бо честь заводу, як той прапор він тримав!
Пішов з життя, але назавжди з нами:
Його район, завод - що він любив...
Він все ж, освячений був небесам,
Дорогу у майбутнє усім нам відкрив!
І довго ще не зітре в серці пам'ять,
Людини, що горів як Прометей...
Навічно вкарбувалося, ім'я його у брамі,
Бо не шукав в житті легких шляхів,
доріг, стежок , "путей" !
29 травня 2020 рік
місто Токмак
Віталій Косенко.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.