Токмацький міський краєзнавчий музей

Віртуальна екскурсія

Краєзнавчий музей є візитною карткою міста Токмака, його експозиція розповідає про людей, які жили і живуть зараз і творять  історію рідного краю.

Експозиція Токмацького міського краєзнавчого музею займає будівлю, яка  відноситься до пам’ятників історії  місцевого значення та є складовою єдиного архітектурного ансамблю історичної частини міста. Будівля музею має багату історію, зведена у 1900 році на замовлення купця А. Горобцова для приватної 4-х класної школи з трудовим навчанням. Такий тип школи був великою рідкістю на той час. 

На лівій стороні 1-го поверху жила директорка школи. На правій стороні 1-го поверху знаходився ювелірний магазин.  На другому поверсі розташовані чотири класи школи.

У дворі було побудовано одноповерхову будівлю майстерень для учнів. По середині двору був фонтан з лебедями. 

Після революції 1917 року будинок було експропрійовано і в ньому розмістилася В-Токмацька Трудова 7-ми річна школа.  Школа проіснувала до 1928 року, учнів перевели у відкриту школу №1. 

В 30-ті роки ХХ ст. в приміщенні була відкрита велика аптека. У роки війни будівля музею була частково зруйнована, у 1950 році почалося її  відновлення, з 1952 р. тут розмістилися  Токмацький райком КПУ і Токмацький райком ЛКСМУ. 

З 1978 року в будинку розмістився  Токмацький міський краєзнавчий музей.

У 1985 році  відкрилася експозиція Токмацького міського краєзнавчогомузею. В ній розташовано 14 експозиційних залів, де відвідувачі знайомляться з природою та історією рідного краю, творами майстрів живопису та декоративно-прикладного мистецтва Токмаччини.

Фонди музею налічують понад 18 тис. одиниць зберігання об′єднаних в геологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні, археологічні, етнографічні та інші колекції.

На період карантину пропонуємо вам здійснити віртуальну екскурсію по розділу -   

«Токмаччина кінця  ХVIII - початку ХХ століття»

В залі представлені старовинні фотографії кінця ХIX – початку ХХ століття, та матеріали про токмачанина Г. Г. Чечета – талановитого винахідника літального апарату, який зробив певний особистий внесок в розвиток науки. Продукція заводів І.І. Фукса та І. В. Клейнера: буккер, плуг, велика ручна кукурудзяна молотарка, слюсарні інструменти з заводськими клеймами, а також дерев’яна балка будівлі заводу І. Клейнера з написом «Завод земледельческих машин и орудий, Б. Токмак».

Макет першого радянського трактора „Запорожець”, грамофон, велика колекція черепиці з клеймами виробників Токмацького краю. 

За офіційними даними Токмак з'явився в ХVIII столітті далеко в Дикому Степу. На початку 80-х років XVIII ст. на березі р. Токмак оселилося кілька сімейств запорізьких козаків: Престрімський, Зелений, Балан, Ігнатенко, Шапран та інші, які жили на хуторах на захід від Токмака біля злиття річок Куркулак і Чінгул.

Незабаром тут стали селитися селяни-кріпаки, а потім і державні селяни з сіл Водяного і Балок Мелітопольського повіту, а також Комаровки, Санжарівки та інших населених пунктів Полтавщини. Так в 1784 році було засновано селище Токмак. Це поселення було єдиним значним селом серед безлюдного степу.

Архівні джерела свідчать, що за короткий час «селение столь значительно расширилось», що в 1795 році в ньому було засновано Успенську церкву.

Споконвіку головною церквою на Токмаччині вважався теперішній Свято-Успенський собор.

У 1796 - 1798 роках була побудована дерев'яна церква на честь собору Пресвятої  Богородиці, потім 15 серпня 1808 року на його місці було освячено новий кам'яний храм з дерев'яним куполом на честь Успіння Божої Матері, але він не відрізнявся ні міцністю, ні архітектурою, дав тріщини, багато разів реконструювався і був зламаний.

В 1869 році розпочато будівництво нового кам'яного храму на кошти парафіян, при допомозі місцевого купецтва та іногородніх різночинців. Він був освячений 9 грудня1875 року. 

У другій половині ХIX століття в центрі міста височів кам'яний Свято-Успенський собор, який став його окрасою. Свято Успенський собор - православний храм, перша кам'яна культова споруда Токмака.

В 1797 році селище Токмак стало центром новоутвореного Маріупольського повіту. У селі перебували дворянський і нижній земський суди, казначейство, поштова експедиція тощо. У 1798 році від Токмака прокладено поштовий тракт до Олександрівська.(3)

У 1836 році тут було відкрито першу парафіяльну школу, де навчалось 50 дітей купців, духовенства та заможних селян.

Тричі на рік – у січні, травні й вересні в Токмаку відбувалися великі ярмарки. 

У першій половині 19 ст. Великий Токмак перетворився на велике торгівельно-промислове село не тільки півдня України, але й Росії, став  одним з найбільших ярмаркових центрів Таврійської губернії. Селище займало особливе місце, було розташоване у самому центрі різноплемінного населення: українці, росіяни, німці-меноніти, німці-лютерани й католики, духобори, старообрядці, молокани. Токмак значний час мав статус адміністративного центру.

У центрі Великого Токмака, біля базарної площі, розміщалось 18 торгових лавок з погребами, хлібні і соляні склади. Річний торговий обіг перевищував 900 тис. крб. сріблом.

Указом урядового сенату від 28 серпня 1861 року село було перейменоване на Великий Токмак і віднесене до розряду містечок. Воно входило до складу Бердянського повіту Таврійської губернії. 1864 року у Великому Токмаку налічувалося 1008 дворів, де проживало 7970 чоловік.

В 1876 році у Великому Токмаку було засновано Позико-ощадне товариство, яке в 1888році налічувало 1000 членів, а обіг складав 10 тис. крб.. Діяло товариство до 1917 року.

У 1882 році німець І. Фукс користуючись пільгами, які були надані царським урядом іноземним підприємцям, відкрив у великому Токмаку ковальсько-слюсарну майстерню по виготовленню та ремонту сільськогосподарських машин та знарядь. 

Через три роки австрійський підданий Й. Клейнер відкрив майстерню по виготовленню та ремонту сільськогосподарських машин та знарядь. 

Потім підприємці об’єднали свій капітал і заснували завод землеробських машин і знарядь, який випускав букери, сівалки, жниварки, плуги та інше знаряддя. Згодом підприємці розділилися і заснували 2 заводи. 

Статистичні відомості 1912 року свідчать, що у Запорізькому краї не було жодного підприємства першого розряду. А підприємства другого розряду були розташовані у Бердянському повіті: одне у Бердянську та два у Великому Токмаку (заводи Фукса і Клейнера).

Заводи Фукса і Клейнера вважалися одними з найбільших підприємств північної Таврії. Продукція цих заводів була широко відома на всій території Російської імперії. 

З початком першої світової війни заводи Фукса і Клейнера були секвестровані царським урядом і передані у розпорядження Південно-Західного фронту. 

На початку ХХ століття у Великому Токмаку було засновано товариство «Я. А. Пеккер та С». Цей оригінальний будинок побудований в 1910 році в стилі «модерн» по проекту російського архітектора О. М. Гінзбурга.

В 20-ті роки ХХ століття в будівлі знаходився великий триповерховий магазин промислових товарів. Нині в будівлі знаходиться Токмацька швейна фабрика. Ця будівля, яка й досі прикрашає місто Токмак, є пам’ятником історії місцевого значення (Рішення облвиконкому від  22.12.1982р. № 580), і пам’ятником її автору О. М. Гінзбургу, який залишив велику спадщину – сто двадцять проектів будівель. 

Заселення Токмацького краю іноземними поселенцями почалось ще на початку ХIХ століття. Російський імператор Олександр Перший підписав Маніфест від 20 лютого 1804 року про активне залучення заможних німецьких бюргерів для освоєння степів південної України. Заселення вільних родючих «казенних» земель біля річки Молочної  відбувалося іноземцями, головним чином, німецькими колоністами.

В Гальбштадті у 1832 році колоніст Герман  Нейфельд побудував єдиний у всій Таврійської губернії завод по виробництву оцту, пива та солодкої води. Фірма Германа Нейфельда також продавала товари, які привозили з Англії, Німеччини та США. Це були стаціонарні двигуни, машинки для шиття, молочні сепаратори та інше побутове обладнання.   

  Етикетка солодкої води «Грушевая» заводу Германа Нейфельда. Гальбштадт.

Економічному розвитку Великого Токмака сприяло будівництво залізниці, яка з’єднала містечко зі станцією Федорівка на залізничній магістралі Харків – Севастополь.

Залізниця будувалася з 1911 по 1914 роки на кошти акціонерного  товариства «Токмакская железная дорога» ( створеного німецькими-колоністами з Гальбштадту та фабрикантами і купцями з Великого Токмака) і з’єднала станції Федорівка – Гальбштадт – Великий Токмак - Царекостянтинівка. Ключовим пунктом на цій лінії стала станція Великий Токмак. Нова залізниця отримала назву Токмацька, а її управління розмістилося в центрі містечка. Залізниця сприяла збільшенню перевезень хліба, сільськогосподарських знарядь, машин і інших товарів.

В 1921 році заводи сільськогосподарських машин об’єднані в одне підприємство – Перший державний завод сільськогосподарських машин і знарядь, який у 1922 році перейменований в «Червоний прогрес». В 1923 році колектив заводу «Червоний прогрес» почав серійний випуск тракторів першої вітчизняної конструкції – «Запорожець». Базовими елементами стали: 12-сильний двотактний одноциліндровий нафтової двигун «Тріумф» виробництва Великотокмацького держзаводу  № 8.

Будівництво тракторів марки «Запорожець» тривало до 1927 року включно. Всього випустили близько 800 машин. Завод «Червоний прогрес» на той час став найбільшим підприємством сільгоспмашинобудування на півдні України.

В 1923 році Великий Токмак став центром Великотокмацького району Мелітопольської округи. В експозиції представлена поштова листівка - Токмак. Будинок нотаріуса.

В цьому будинку пройшли дитячі роки Миколи Нагнибіди – видатного українського поета, перекладача, лауреата державної премії СРСР та державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка. Нагородженого орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора, почесними грамотами Президії Верховної Ради Білоруської РСР, почесного громадянина міста Запоріжжя.

Дитинство Миколи Львовича пройшло на Токмацькій землі. Микола Нагнибіда згадував:«Жили в підвалі будинку нотаріуса на центральній вулиці поблизу парку. Прожили ми у Великому Токмаку десять років».  Через все своє життя Микола Львович пронесе любов до рідної землі, на якій він виріс.

Згодом ставши вже відомим поетом Микола Нагнибіда у вірші «Запорізькі нариси» з любов’ю напише: 

Не велике містечко Великий Токмак.

То ж дитинства мого столиця.

У ярах чарував мене дикий мак,

Звала в даль степова мене птиця.

Ще й сьогодні, згадавши ті дні, 

Зігріваю я спогадом серце,

Бо наснажує сили мені

Степове моє рідне джерельце.

Лине час, линуть дні і літа

І дорога попереду в’ється,

Але пам’яті доброї нить золота

Як далеко не йди,

Не порветься...

Після закінчення карантину, запрошуємо всіх шанувальників історії рідного краю особисто відвідати експозиції Токмацького міського краєзнавчого музею.

Віртуальну  екскурсію підготував  колектив Токмацького міського краєзнавчого музею:

Медведський В.І. - директор;

Удод І.С. - старший науковий співробітник;

Сухорукова Л.В. - старший науковий співробітник.

Токмацький міський краєзнавчий музей: Віртуальна екскурсія.