40 років тому радянські війська увійшли в Афганістан

Сьогодні, 25 грудня, виповнюється 40 років з часу введення радянських військ до Афганістану.

Та далека війна кривавою плямою позначилася на долі тисяч людей і зрештою  стала однією з причин розпаду СРСР та соціалістичного табору. Важкою раною відбилася вона і для Токмаччини – 11 молодих чоловіків з нашого міста та району загинули на непотрібній їм і всім нам війні.

Обмежений контингент радянських військ у Афганістані брав участь у бойових діях на боці урядових сил проти формувань збройної опозиції (моджахедів, душманів, підтримуваних матеріально західними та ісламськими країнами) з 1979 по 1989 рік.

У 1978 році в Афганістані почалася Квітнева революція, в результаті чого до влади прийшла Народно-демократична партія, яка наштовхнулася на опір ісламської опозиції, почалася громадянська війна. Восени 1979 року лідер НДПА Таракі був заарештований і вбитий за наказом Хафізули Аміна. Політичним керівництвом СРСР було вирішено готувати повалення Аміна і заміну його більш лояльним Бабраком Кармалем.

12 грудня 1979 року радянським керівництвом було прийнято рішення про введення військ, одночасно Кармаль і кілька його прихильників були таємно привезені в Афганістан. Вранці 25 грудня на територію ісламської країни вступили перші частини Радянської армії. 27 грудня радянські спецпідрозділи взяли штурмом урядовий палац, під час штурму Амін був убитий. Громадянська війна тільки загострилася.

А між тим, вже 14 січня 1980 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію з засудженням збройної інтервенції в Афганістані та закликом до повного виведення іноземних військ з Афганістану. За цю резолюцію проголосувало 104 країни, проти – 18, утрималися – 18. Причому, введення радянських військ в Афганістан засудили і соціалістичні країни Китай, Югославія, Румунія, Північна Корея. А влітку 60 держав через війну в «Афгані» бойкотували Олімпійські ігри у Москві.

Західні країни вели підлу політику – надавали фінансову і збройну допомогу моджахедам, підливаючи олії у вогонь, і цим фактично підштовхнули радянське керівництво на непотрібну війну. Та не політикам, а простим радянським солдатам довелося воювати: прикривати державний кордон і проводити операції проти угруповань збройної опозиції, обороняти комунікації і важливі народногосподарські об'єкти, вести бойові дії по проводці колон з матеріально-технічним забезпеченням тощо.

Відповідно до міжнародних домовленостей 15 лютого 1989 року було завершено виведення радянського контингенту. Згодом з'їзд народних депутатів (найвищий орган влади у країні) і сам засудив вторгнення СРСР в Афганістан. А воїнам-афганцям часто доводилося чути слова: «Ми вас туди не посилали». Майже 10 років тривала непотрібна нашому народу війна. Офіційно: понад 15 тисяч загиблих радянських солдатів.

На пам’ятнику воїнам-афганцям у Токмаці вибито імена наших земляків, загиблих у Афганістані. Більшості з них навіки буде по 19-20, іншим – трохи більше.

Іван Головешко (1960-1985), Володимир Івашко (1964-1983), Юрій Кащук (1968-1988), Анатолій Пітула (1965-1984), Володимир Ткалич (1965-1987), Олександр Сачко (1966-1986), Юрій Сапальов (1964-1984), Сергій Сидоренко (1959-1983), Сергій Шумейко (1965-1985), Дмитро Юрченко (1966-1986), Анатолій Яковлєв (1964-1983).

Пам’ятаймо про них!

Віталій Голод.