Новенській школі – 65!

1 жовтня Новенська школа святкує 65-річний ювілей. Тож  цього дня вона приймає вітання, а її вчителі та випускники згадують історію власної «альма-матер» (з латинської «мати-годувальниця»).

Зернорадгоспівська школа (так вона тоді називалася) була збудована в 1956 році на території радгоспу «Великотокмацький» в селі Новому. На будівництві працювала бригада будівельників, яку очолював Федір Іванович Бойко (нині покійний). А доки будівництво не було розпочато, на цьому місці був пустир, поруч не було ні дороги, якою учні та вчителі йдуть до школи, ні будинків та вулиць, що оточують школу сьогодні. 

В це важко сьогодні повірити, але в першій половині 1950-х років тутешніх учнів початкової ланки у своїх закладах приймали села Харкове та Пшеничне. Пізніше ситуація зміниться, і саме в Новенську школу будуть звозити дітей з сусідніх сіл.

Валентина Степанівна Приходько, вчителька математики, дуже добре пам’ятає ті часи, адже ходила сюди до школи, а цьогоріч відсвяткувала 50-річчя педагогічної діяльності. 

– Мої два перші шкільні роки проходили в селі Харковому, де нами опікувались вчителі початкових класів Сергій Григорович Назаренко та Валентина Павлівна Томило, – пригадує Валентина Степанівна. – А в 1956 році, коли добудували Новенську школу, ми всі разом з вчителями перейшли сюди. Школа в селі Новому вирізнялася своїми масштабами, адже була двоповерховою (рідкість для сільських шкіл на той час), та й самі по собі класи були світлішими і миловиднішими .

15 серпня 1956 року 15 серпня цю школу було урочисто відкрито, але вперше сюди ступила нога дитини 1 жовтня 1956 року. Саме цей день, по суті, і є днем народження школи. Тепер діти з сіл Нового, Мирного, Чистопілля, Пшеничного та Харкового мали змогу ходити в одну школу з першого по сьомий (пізніше – по восьмий) класи. 

У 1968 році Новенська школа стала повноцінною середньою, себто десятирічною. У ті роки заклад був трохи меншим, ніж сьогодні. Тоді в будні дні діти з Мирного та Чистопілля ночували в школі. Підвозу з цих сіл до Нового (такого як сьогодні) в ті часи не було, і діти лишалися в закладі, а додому потрапляли лише на вихідні. 

У 1976 році школа зовні змінилася. Саме тоді було добудоване крило з теперішніми кабінетами математики, англійської мови, географії, бібліотекою, спортивною залою, їдальнею тощо.

Розбудовувалася школа – і розцвітало все навколо: саме у «сімдесятих» довкола закладу з’явилися будинки, дорога, була висаджена каштанова алея, що стала візитівкою села. 

Поруч зі школою було оздоблено дослідні ділянки для уроків біології, невеличкі городи, що постачали овочі до радгоспної їдальні, яка харчувала школярів. А в 1977 році були висаджені ялинки, які вже 44-й рік є окрасою пришкільного подвір’я. 

Наступних косметичних змін школа зазнавала вже за часів незалежності України.

– У 2004-му році у нас було відкрито комп’ютерний клас. Сучасного ж вигляду школа набула у 2014-му році, коли було здійснено ремонт її зовнішнього фасаду з утепленням, – розповів Олександр Миколайович Муращенко, який був директором закладу з  2002 по 2017 рік. 

З вересня 2017-го року школу очолює Інна Василівна Федан. 

– На початку свого директорства я сильно хвилювалася, адже усвідомлювала, яка відповідальність лягала на мої плечі. Ця школа рідна для мене: тут працювала моя мати, тут навчалася я, тут навчалися мої обидві доньки. Тому мені разом з педколективом хочеться продовжувати славні традиції Новенської школи. 

І справді, за останні роки заклад значно видозмінився не лише зовні, а й зсередини. 

 – Я пам’ятаю школу років з п’ять тому. Дерев’яна підлога, «сірі» стіни. Сьогодні це зовсім інша школа. Особливо подобаються наші різнобарвні стіни, на яких вже «вільного» місця не лишилося, – поділилася емоціями учениця 10-го класу Валерія Довгаль.

– Усі, хто бачить фотки з нашої школи, не вірять, що це школа сільська, – підтримує свою подругу дев’ятикласниця Поліна Боровик. 

За рахунок чого вдалося за такий короткий термін так сильно змінити обличч’я та стиль школи? Директор відповіла:

– По-перше, у нас тут дуже активний колектив. Дуже багато чого зроблено на ентузіазмі вчителів, техперсоналу. По-друге, до наших ідей долучається і учнівський актив. По-третє, багато чого масштабного за останні роки було зроблено завдяки фінансуванню тоді ще Новенської сільської ради: повністю змінили підлогу, зроблено євроремонт кабінетів початкових класів, а також вчительської та їдальні.

Сьогодні у школі працюють 28 працівників (16 вчителів і 12 техперсоналу), щороку навчаються близько сотні дітей (з Нового, Харкового, Пшеничного, Чистопілля, Мирного, Червоногірки, Садового) і всі вони вітають рідну іменинницю з 65-м днем народження. 

– Я тут пропрацювала більше сорока років і пам’ятаю школу різною. Я їй бажаю, аби вона і надалі процвітала та наповнювалася дітьми (вчителька зарубіжної літератури Марія Адамівна Щербина). 

– Сподіваюсь стіни нашого закладу завжди будуть міцними, сюди приходитимуть нові вчителі, батьки вестимуть до нас своїх дітей, і школа ніколи не припинить роботу (завуч Юлія Вікторівна Субоцька).    

– Цей навчальний рік для мене останній, і я дуже вдячна школі за все: за знання, за виховання, за емоції, за знайомства та друзів. Бажаю школі, щоб вона завжди виглядала молодшою, ніж є насправді (одинадцятикласниця, керівник шкільного учнівського самоврядування Ірина Дорожко).

– Ми сприймаємо нашу школу, як живу людину. От і хочеться їй побажати, як людині, довгих років життя, хорошого внутрішнього настрою, краси, щоб про неї не забували і цінували (випускниця Вікторія Портна).    

Новенська школа продовжує оновлюватися зовні і стає гарнішою зсередини, вона наповнена кваліфікованими педагогічними кадрами, цікавими уроками та дитячими усмішками. І хоч їй вже шістдесят п’ять, вона не схожа на пенсіонерку, адже сповнена сил, енергії та завзяття навчити не одне покоління дітей і дати квиток в життя молодим людям, які є майбутнім нашої країни. 

Денис ЮДІНКОВ.