Днями у Остриківському старостаті Токмацької громади роздавали «гуманітарну допомогу».
Що то була за допомога, спочатку було не зрозуміло. Бо навіть працівники старостату соромляться своїх дій і уникали відповісти людям, що то за продукти і чиї - українська гуманітарка чи російські подачки.
Соромно їм було визнати, що своїми руками роздають російські харчі. Казали, що не знають, що там в середині пакунків. Говорили: та хай вже так, їжте, що дають.
Але ж там люди, а не собаки, щоб їсти кісту, яку кинуть.
У пакетах виявилися продукти російського виробництва. Тобто подачка від окупантів. Язик не повернеться назвати це гуманітарною допомогою. Адже рашисти прийшли на нашу Токмацьку землю наводити свої порядки. А коли побачили, що люди не продають свою землю та свою совість, заблокували всі гуманітарні коридори з неокупованої частини області, доставку продуктів, грошей. Створили гуманітарну катастрофу та жахливе життя для людей, щоб тепер давати оту кістку під назвою «гуманітарна допомога». І це можна писати тільки в лапках.
Згадаймо історію, як у 1941-1944 роках Ленінград перебував у ворожій блокаді понад 900 днів, місто пухло з голоду, але не скорилося, не здалося.
Я певен, що ця війна, розв’язана путінською росією, оці нелюдські знущання новоявлених російських фашистів, дорого обійдуться для самих росіян.
За нами правда. З нами Бог!
Віталій Голод.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.