У 2020 році місцеві вибори в Україні вперше відбулися за законодавством, яке максимально враховувало гендерну складову. У результаті виборів із 34 депутатів Токмацької міської ради було обрано 11 жінок і 23 чоловіків, що у відсотковому відношенні становить приблизно 32:68.
Це досить непоганий результат представництва жінок у місцевій раді. Звісно, це не 50 відсотків, які традиційно займають жінки у органах влади в найбільш багатих та щасливих країнах як Данія, Норвегія, Фінляндія тощо. Але ми маємо відчутні зміни порівняно з попередніми роками.
Скажімо, у 1990 році Токмацька міськрада (а тоді вона об’єднувала місто Токмак і Токмацький район) нараховувала 11 жінок із 70 депутатів, тобто 15,7 відсотка. 1994 року – 5 з 24, тобто 20,8 відсотка жінок. Ради перших скликань обиралися за мажоритарною системою і, можливо, тоді ще існувало застаріле розуміння, що керівні посади та депутатство – не зовсім «жіноча» справа. (Пам’ятаєте наратив з фільму «Москва сльозам не вірить»: «Решать буду я, по праву того, что я мужчина»).
Але й у 2000-х роках, коли вибори стали проводити за партійними списками, цей відсоток навіть знизився. У 2006 році до Токмацької міськради потрапили тільки 6 жінок з 40 депутатів (15 відсотків), а у 2010-му лише 4 жінки з 36 (11,1 відсотка).
Схоже, що ще з десяток років тому і у самих партійних структурах не особливо довіряли жінкам місця у виборчих списках. Звісно, у місцевих парторганізаціях можуть стверджувати протилежне, але факт є факт: у списки жінок включали мало і переважно на непрохідних місцях.
Ситуація почала змінюватися, коли у виборче законодавство внесли вимогу щодо гендерної квоти, щоб представників однієї статі було не менше 40 відсотків. Спочатку це була законодавча вимога щодо загального балансу чоловіків та жінок у виборчих списках. А під час останніх виборів у 2020 році закон вимагав дотримуватися відношення між кількістю жінок і чоловіків як 2:3 або 3:2 буквально у кожній п’ятірці виборчих списків зверху і донизу.
Відтак, у двох останніх скликаннях жінок-депутаток у Токмаці стало значно більше. 2015 року з 34 депутатів їх було обрано 9 (26,5 відсотка). А у 2020 році було обрано 11 жінок з 34, тобто 32,4 відсотка. (Щоправда, зараз їх залишилося 10).
Звісно, ефективність роботи рад не можна прив’язувати винятково до гендерної складової. Але важливо розуміти: як впливає і чи впливає взагалі гендерний фактор на роботу міської ради і які привносить зміни.
Ми поспілкувалися з Ігорем Мащенком і Надією Чулаковою, які мають значний керівний і депутатський досвід.
Ігор Мащенко п’ять разів обирався депутатом Токмацької міської ради, очолює Управління соціального захисту населення міськради. Він одразу зазначив, що майже все своє життя працював у колективах з переважною більшістю жінок – у школі, в службі зайнятості, Управлінні соцзахисту:
— Мене завжди оточували жінки і я ставлюся завжди до них з повагою. Відверто скажу, що жінки можуть дивитися на проблему під таким кутом, що ти сам і додуматися не міг. Можуть, як кажуть, вийти зі звичної площини. Так само й у депутатському корпусі. Це насправді допомагає всебічному розгляду питань. І що найбільш характерно у роботі з жінками – вони дисциплінують. Поряд з ними ти намагаєшся бути коректним, виваженим.
Надія Чулакова теж тривалий час була депутаткою міськради (у 2010-2020 роках), мала можливість працювати у суто чоловічому колективі у військовій частині, де служив її чоловік, також має досвід роботи на педагогічній ниві і у соціальній сфері, де понад десять років була керівником – очолювала Дирекцію фонду соціального страхування:
— У депутатському корпусі важливою є активність депутатів, незалежно від статі. Все залежить від того, з якою метою людина йде у депутати ради. Бо траплялися серед депутатів і жінки, і чоловіки, які жодного звернення не підготували, жодного разу не виступили на сесії. Так само і амбіційних депутатів вистачає і серед жінок, і серед чоловіків.
Говорячи про гендерну складову у міській раді, ми не ставимо питання, кого повинно бути більше – чоловіків чи жінок. Мова про те, що раніше завжди ми спостерігали «чоловічий перекіс». Тож цікаво, наскільки може бути важливим нинішнє збільшення кількості жінок у міськраді.
— У сфері місцевого самоврядування, у комітетах мікрорайонів, у квартальних комітетах, у об’єднаннях співвласників багатоквартирних будинків часто вирішальну і керівну роль відіграють жінки. Раніше прийнято було вважати: якщо керувати – то чоловікам. І цей гендерний стереотип жінкам зламати важко. Але нині по факту, якщо треба «на передньому краї» (на вулиці, в ОСББ, у мікрорайоні) зібрати людей, пояснити, переконати, організувати – тут навіть навпаки виходить, жінки активніші та наполегливіші, – ділиться своїми спостереженнями Надія Чулакова.
Ще один позитивний фактор впливу політики гендерної рівності підкреслив Ігор Мащенко: чоловіки-депутати зізнаються, що бувають моменти, коли у деяких питаннях не проявляєш зацікавленості, промовчиш, мовляв, та хай вже буде як є. Але наявність поруч колег-депутаток спонукає все ж таки не мовчати, виступити. Бо як спасувати при активних депутатках?!
Про яскравий прояв жіночої наполегливості нагадала Надія Чулакова. Це був випадок кілька років тому, коли у підіймали тариф на водопостачання. Вже й фахівці міськвиконкому і комісія профільна погодилися з обґрунтуванням «Міськводоканалу», але саме група жінок-депутаток «вперлася» і наполягла на ще одному засіданні безпосередньо на базі підприємства. І тоді після обговорення питання зі спеціалістами Міськводоканалу та при підтримці й інших депутатів разом домоглися зменшити на дві гривні вже запланований тариф за кубометр.
Представництво жінок у владі є актуальним. Залишається питання: Чи не закладена у новому виборчому законі несправедливість, коли через гендерну квоту хтось опиняється у нижній частині виборчого списку? І Надія Чулакова, й Ігор Мащенко заперечили це, стверджуючи, що ніякої несправедливості тут немає.
За словами Ігоря Мащенка, кожен кандидат у своєму окрузі мав можливість набрати виборчу квоту та отримати депутатський мандат, і якщо не здобув достатньої кількості голосів, то не закон у цьому винен.
На думку Надії Чулакової, кожна партія хоче показати хороший результат і зібрати більше голосів, тому штаби зацікавлені набирати якісних кандидатів і формувати список з врахуванням сильних сторін, а це можуть бути і жінки, і чоловіки. Тобто, закон дійсно дає можливість мати відносний гендерний паритет у списках і одночасно можливість бути обраним завдяки вагомому особистому авторитету та здобутим голосам.
Те, що законодавство рівною мірою дає можливість як жінкам, так і чоловікам, представляти громади у органах влади, є позитивним кроком, який усуває брак жінок у політиці. Звісно, остаточне слово залишається за виборцями. Але вже сьогодні бачимо активність і продуктивність як депутатів, так і депутаток. І зростання участі у цих процесах жінок явно йде на користь. Порівнюючи міську раду 10-20-річної давнини з радами двох останніх скликань, можна стверджувати, що нині вона стає більш активним і впливовим органом місцевої влади.
Віталій ГОЛОД.
(Фото ілюстративні).
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.