Гендерні проблеми місцевого ринку праці

Гендерна нерівність, ейджизм (дискримінація за віком), ксенофобія і навіть расизм все ще трапляються у нашому суспільстві. Попри те, що вже протягом трьох десятиліть ми декларуємо демократію і верховенство права. Коли говорять про гендерну нерівність, часто мають на увазі нерівність між жінками та чоловіками. Хоча поняття гендеру значно ширше і включає у себе вікові, національні, релігійні переконання тощо.

Чи є місце гендерним упередженням у нашій громаді? Чи мають токмацькі роботодавці гендерні упередження і чи керуються при прийомі на роботу гендерними стереотипами, ми з’ясовували  у десятьох керівників і керівниць підприємств та установ різних сфер діяльності (освітянської, виробничої, торгівельної, аграрної, соціальної), п'ятеро з яких жінки, а інша половина - чоловіки. Причому ми пропорційно обрали представників і представниць молодого, середнього і передпенсійного віку.

Тема складна, тому ми одразу домовилися зі співрозмовниками, що опитування анонімне. Нас цікавлять тільки конкретні випадки і потенційно можливе ставлення до певних ситуацій із добору персоналу. Натомість попрохали про щирі й чесні відповіді.

Опитування провели у серпні 2021 року. Ось перелік питань:

- Чи готові взяти на роботу студента/студентку або новоспеченого випускника/випускницю навчального закладу взагалі без досвіду? 

- Чи візьмете людину передпенсійного віку – 55-60 років? 

- А людину ромської національності чи, скажімо, чорношкіру людину? 

- Молоду вагітну жінку? 

- Вірянина або вірянку (можливо фанатика) іншої релігійної громади, відмінної від Вашої? Звісно, для наших респондентів важлива насамперед професійна складова, вміння працівника чи працівниці. Та все ж і названі питання викликали неоднозначну реакцію... 

Ніхто з десяти керівників та керівниць не відповіли стовідсотково позитивно на всі питання. Усі хоч із одного питання, але мали якісь застереження. 

Найбільш успішно керівники і керівниці пройшли випробування на ейджизм. 

Чи візьмете на роботу молоду людину взагалі без будь якого досвіду?

Щодо прийому на роботу молодих людей без досвіду, то майже всі опитувані готові брати їх на роботу без досвіду, причому навіть у сферу місцевого самоврядування. Свої відповіді коментували так: "Всі ми були молодими" і "Хтось же повинен їх навчити та передати їм досвід". 

Втім, один бізнесмен, відмовляючись наймати недосвідчену молодь, послався на кризу, що навряд чи дозволить такий експеримент при нинішній необхідності скорочення кадрів. На його думку, у цей час краще не ризикувати.

Як щодо передпенсійного віку – 55-60 років?

Щодо передпенсійного віку то, знов таки, майже всі наші респонденти й респондентки без застережень взяли б на роботу таку людину. У цьому випадку, на відміну від варіанту "без досвіду", одразу можна виявити-дізнатися про всі якості працівника/працівниці, скажімо, з попередніх місць роботи. 

Директорка одного з підприємств навіть назвала осіб передпенсійного віку найкращими кадрами. Їм переважно потрібен трудовий стаж, і вони, бажаючи "заробити пенсію", більше цінують роботу і працюють відповідальніше.

Проте й тут один із підприємців заявив категоричне "ні", мотивуючи це тим, що у його торгівельній сфері потрібні фізично витривалі робітники, які зможуть виконувати понаднормову роботу, бути цілий день на ногах тощо.

Взагалі щодо вікового цензу практично всі опитувані знаходили приклади гарних і навіть незамінних працівників і з молодого середовища, і серед пенсіонерів. Це хто вже спрацювався у їхніх колективах. А ось щойно бачать перед собою нових людей, тоді й можуть з'явитися вікові застереження і побоювання.

Робота з ромами і чорношкірими під питанням 

А ось найбільш негативне сприйняття інакшості – за расовою та національною ознакою. Саме питання про прийом на роботу людей ромської національності чи чорношкірих викликало багато побоювань. 

Причому у нашому спілкуванні більше упереджень щодо працевлаштування представників та представниць ромської громади, а не чорношкірих людей. 

П'ятеро наших співрозмовників із великими застереженнями, а один з категоричним "ні" поставилися до прийому на роботу ромів. І лише четверо опитуваних не надали значення кольору шкіри та національності претендентів на роботу.

Чи знайдеться вакансія для вагітних?

Ще одне питання нашого дослідження: прийом на роботу вагітних жінок (у тому числі й на початковій стадії вагітності). 

Пригадується, що у 90-х роках дуже багато відмов було саме такій категорії претенденток на вакансії. Мовляв, брати на роботу, а потім за кілька місяців звільняти у декретну відпустку, коли підприємство має платити частину коштів (а тоді було саме так), зберігати за породіллею робоче місце і шукати тимчасову заміну... Тобто, чимало нюансів стримували керівника наймати вагітних жінок. 

Яка ситуація нині? Зараз виплати по народженню та догляду за дитиною організації та підприємства не платять, це – виплати із бюджетних коштів. Але четверо з десяти наших респондентів і респонденток відверто сказали, що не хотіли би брати таку категорію робітниць. Принаймні постаралися б делікатно відмовити.

Релігійна складова підходить не всім 

До останнього нашого питання про працівника з відмінною від інших конфесійною приналежністю чи іншим віросповіданням семеро працедавців поставилися практично байдуже. Із мусульманськими та католицькими представниками опитувані досвіду співпраці не мали, не бачать проблеми найму осіб із різних релігійних конфесій. 

До цього все у них було максимально толерантно. Як то кажуть, важливо працювати без гасел і мітингів, а після роботи - займайся, чим хочеш. 

Але все ж троє з опитуваних насторожено поставилися до "релігійної" категорії шукачів роботи. Причому, саме через побоювання, щоб не "каламутили воду у колективі". Відверто зізналися, що це через їхнє особисте гостре сприйняття релігійних питань.

Ми всі у суспільстві розуміємо, що від народження люди мають однакові права. Так само знаємо про вимоги законодавства про рівність громадян у правах. Але десь у нас сидять старі застереження, яких суспільство надто важко позбувається.

Дійсно, ситуація з названими питаннями у нашому суспільстві, і на нашій Токмаччині, зокрема, не ідеальна. Але можемо стверджувати, що у порівнянні з 90-роками та початком двотисячних ситуація хоч поступово, але покращується. 

Сподіваємося, що й наші журналістські розвідки додадуть позитивних змін.

Віталій ГОЛОД. 

(фото ілюстративне з відкритих джерел)

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.