1990 рік: Оголошено перші демократичні вибори

Нещодавно ми анонсували новий проєкт газети «Наше місто Токмак» - «Сторінки історії:Токмацькі вибори». Сьогодні ведемо мову про вибори-1990.

Фактичне відродження місцевого самоврядування в Україні почалося після обрання депутатів Верховної Ради Української РСР та місцевих Рад народних депутатів у березні 1990-го. Ті вибори назвали першими демократичними, бо знімалися певні заборони, а головне – висувалися по кілька кандидатів на округ і виборці могли робити реальний вибір!

Рада, яку того року обирали токмачани, виявилася останньою радянською, і вона ж стала першим складом влади незалежної України.

Слід зазначити, що з 1988 року Токмак і Токмацький район складали одну адміністративно-територіальну одиницю, а Токмацькій міській Раді народних депутатів підпорядковувалися м. Токмак, м. Молочанськ і села району. Тому на виборах 1990 року до Токмацької міськради були  утворені аж 70 виборчих округів: 40 по Токмаку, 7 по Молочанську і 23 по селах району. Загалом до міськради мали обрати 70 депутатів.

У тодішній газеті міському партії та міськради «Комуністичним шляхом» вийшов репортаж журналіста Віктора Гляня про унікальну подію – масову зустріч кандидатів з виборцями на площі біля Токмацького Будинку культури. Унікальність зустрічі полягала у тому, що це були перші вибори, що проходили на альтернативній основі: крім партійних висуванців на арену вперше виходять активісти, тобто люди, які бажали себе проявити. Якщо раніше в бюлетенях значилося одне-єдине прізвище кандидата, що перетворювало вибори на фарс, то у 1990-му році вже по багатьох округах (хоча й не по всіх) висувалися по два, а то й більше кандидатів.

На вищезгадану зустріч запросили кандидатів у депутати всіх рівнів і цілі трудові колективи. Зібралася повна площа. Комуністи дискутували з Рухом (новою демократичною організацією, яка згодом стала партією); робочий люд вигукував обурення спекуляцією та невдоволення роботою кабінетних чиновників; лунали гасла «Не мітингувати, а працювати!» і, мабуть, вперше з часів революції 1917 року «Геть комуністів!».

Основними на зустрічі, яка тривала з десятої ранку аж до третьої години дня,

були виступи трьох кандидатів у народні депутати Верховної Ради УРСР (а всього їх було шестеро).  Кандидатів на мера тоді не було, адже не було прямих виборів керівників міста. Виборці мали обрати депутатів міської ради, які на першій сесії обирали голову.

Організація виборів лягала не на незалежну комісію з представників різних сторін виборчого процесу – такого ще не було. Місцева влада сама визначала членів виборчих комісій. Чи варто говорити, що не було спостерігачів від партій, бо на той час і партій, крім комуністичної, не було.

Історія зберегла для нас прізвища кандидатів, які балотувалися до Токмацької міськради у 1990 році. Серед кандидатів був і 70 річний пенсіонер, і 25-28 річна молодь. Багато представників діючої на той час партійної влади, але багато було і простих заводчан, вчителів, лікарів, і особливо представників комсомолу (ЛКСМУ). 

Вперше у токмацькому політикумі з’являються імена Бажан, Гонтар, Карбан, Крилов, Вольвач, Куцериб, Мунтянов, Савін, Тарасенко, Хомічук, Шаповал, Чемерис, Шпагін та ін., які згодом стануть досить відомими. (Повний список кандидатів дивись нижче).

Забігаючи наперед, зазначимо, що альтернативні вибори добряче вдарили по тодішній владі. Перш за все – морально. Діючий мер отримала мінімум голосів і не пройшла у депутати, директор заводу програв округ простому ковалю, не пройшли у депутати одразу два секретаря міському партії та прокурор міста.

Про результати виборів 1990 року – у наших наступних публікаціях.

Автор – Віталій Голод.

Фото Петра Бабенка з газети «Комуністичним шляхом».