Згадаймо і пом’янімо полеглих героїв-захисників!

10 місяців минуло з початку повномасштабного вторгнення рф на нашу землю. Сотні наших земляків служать у Збройних Силах і захищають країну від російських фашистів. На жаль, війна, яку принесла в наш край росія, не обходиться  без жертв. 

Останнім таким випадком стала загибель жителя Молочанська Володимира Белькє. Про загибель героя, нашого земляка і батька двох дітей повідомили у колективі Молочанської української школи.

У ці дні згадаймо і пом’янімо полеглих героїв-захисників.

Раніше було відомо, що у боях за Батьківщину загинули молочанці Валерій Ханаєв (на фото), Олександр Козлов.

Одним з перших загиблих навесні токмачан став Володимир Мараховський. 

Він разом з дружиною виховували двох синів, будував дім, займався улюбленою роботою, жив... В 2014 році, коли розпочалася війна в Україні, почав займатися волонтерством, допомагав нашим захисникам продуктами, спорядженням, бронежилетами, глушниками. В лютому 2015 р. добровільно пішов до військомату та був заформований в резерв. При проходженні ВЛК на збірному пункті його виключили за станом здоров’я і він продовжував допомагати нашій армії, всі ці роки займайся волонтерством - допомагав військовим з ремонтом автомобілів. Велика кількість військових машин пройшла через його золоті руки. Отримував десятки подяк від військових частин, яким допомагав. В березні 2021 року підписав контракт про проходженні служби у військовому резерві ЗСУ. Після оголошення мобілізації 24.02.2022 року вирушив до військової частини. Був заформований до 110-го батальйону ТрО розвідником-кулеметником. Загинув при виконанні бойового завдання в Гуляйпільському районі, підірвавшись на ворожій міні. 

Торкнулися трагічні події і жителів сіл району. Пам'ятаємо серед загиблих жителя с.Трудове Токмацького (а нині Пологівського) району Володимира Удода, 1981 року народження. 

Володимир народився і проживав в с.Трудове. 24.02.2022 був призваний до лав ЗСУ. Загинув 09.05.2022 р. Родина залишилася без сина, батька, брата,  доброго, чуйного чоловіка. 

У травні у боях за Маріуполь на металургійному комбінаті "Азовсталь" загинув Вадим Фокша (народився 17 червня 1990 року в селі Садове). Закінчив університет ТДАТУ, працював вчителем. 

З 2018 року – боєць легендарного полку «АЗОВ», лейтенант, командир роти. Брав безпосередню участь в обороні «Азовсталі», займався евакуацією цивільного населення, поранених воїнів (у тому числі гелікоптерами). Загинув від прямого попадання в бункер рашистської авіабомби. Посмертно нагороджений орденом "За мужність".

Руслан Мусій народжений 13.10.1994 року проживав в селі Снігурівка. Загинув захищаючи Батьківщину  20.05.2022 під селом Ольгівка Запорізької області. 

На початку війни працював уже котрий рік поспіль в Польщі. Коли жахіття розпочалось на нашій землі він повернувся, і одразу вступив до лав ТрО. Сестру вмовив поїхати за кордон, завчасно взявши обіцянку, що повернеться тільки після війни. 

Руслан все життя був воїном. Все життя боровся за справедливість і захищав слабких. Як і в останні дні... Він за два дні до гибелі вже потрапляв під обстріл, і з легкістю міг відсидітися в госпіталі. Але попросив залишитися, тому що положення у хлопців в той час було складним. 

...20 травня на світанку пролунав вибух. Зупинилось його серце. В нього було велике сердце і щира відважна душа!.. 

У вересні загинув Вадим Лукаш, депутат Токмацької міськради. Він народився 21 січня 1986 року в м. Токмак. Усе своє життя прожив у рідному краї, завжди захищав інтереси своєї громади. Спочатку Вадим проявив мужність у 2014 році, захищаючи країну, потім з початком  повномасштабного вторгення військ рф добровольцем пішов у лави Збройних Сил України. Завоювавши авторитет серед побратимів, за місяць став командиром бойового відділення. До останнього подиху він був вірним своїй країні, мужньо стояв на варті своєї рідної землі до кінця.

2 листопада 2022 року, захищаючи Батьківщину, загинув наш земляк з Остриківки Роман Куц. Він народився 31 січня 1990 року в с. Іванівка Токмацького району. Проживав в с. Остриківка, останні роки до війни був підприємцем, займався вирощуванням городини. У перший місяць окупації допомагав односельцям хлібом, продуктами, ліками. Виїхавши в квітні з окупації до Запоріжжя, одразу ж вступив до лав ЗСУ гранатометником, майже весь час служби знаходився в зоні бойових дій. Він був мужнім та відважним воїном, справжнім патріотом своєї країни. Загинув в Луганській області внаслідок зустрічного стрілецького бою.

Ще один земляк, 38-річний токмачанин Максим Махринов загинув в окупованому Токмаці, підірвавши себе разом з окупантами під час спроби арешту. За інформацією пабліка «Перемога.Інформ.Токмак» у Телеграмі, Максим проходив службу в зоні АТО. Спочатку його видав місцевий військком, який перейшов на службу до окупантів. За інсайдерською інформацією, знаходячись у місті, патріот-підпільник допомагав ЗСУ, коригував вогонь по базах рф у Токмаці. За іншою інформацією, перед цим хлопець знищив двох окупантів і саме це допомогло рашистам вийти на нього. Свідки, які випадково опинилися на місці подій, переповіли, що затримувати підпільника приїхало близько двадцяти російських вояк. Максим зміг вирватися з квартири, бо тримав у руці гранату. Коли він вибіг з підїзду, то вже був поранений – бачили, що його нога була у крові. Тоді й пролунав вибух гранати. Рашистів навколо було багато, говорять про одного вбитого і одного пораненого, але точних даних немає. Так загинув патріот Токмака і України Максим Махринов. Його останніми словами були: «Слава Україні!». Токмацькі партизани пообіцяли помститися за смерть Героя.

Також серед загиблих земляків - Артем Доц. Але про нього зовсім мало інформації.

Світла пам’ять та безмежна вдячність за вірність Батьківщині навіки залишиться у наших серцях. Вічна пам’ять!

Підготував Віталій Голод.

Редакції відомо ще кілька імен загиблих земляків, але не про всіх є повна інформація і не всю її можливо зараз оприлюднити. Якщо наші читачі мають додаткові свідчення – прохання поділитися ними з громадою.