Фотографія з фронту

Нещодавно житель Дніпра В’ячеслав Чобітько, який раніше жив на Токмаччині, надіслав нам фото групи фронтовиків, серед яких був і його батько – Чобітько Андрій Петрович. Як виявилося, історія цієї родини охоплює одразу кілька сіл Токмаччини.

Червоноармієць Чобітько другий зліва у середньому ряді

Народився Андрій Чобітько 1921 року в Іванівці (зараз – Остриківська ОТГ) у родині колгоспників. У 1939-му був призваний до Червоної Армії і, звісно, – потрапив у жорна війни.

Він пройшов її всю – з 1941-го по 1945-й. Брав участь у кровопролитній, програній нашими військами битві під Дубно у сорок першому. Згадував фронтовик, як важко виходили з оточення близько тисячі бійців у групі комісара Попеля – протягом місяця по заболочених лісах, аж поки не вийшли під Білокоровичами, а це понад 200 кілометрів.

А у сорок другому – брав участь у переможній, переломній Сталінградській битві. Але у пам'ять Андрія Чобітька врізалася не лише перемога, а й, зокрема, … зимова дорога, вздовж якої бачив купи загиблих червоноармійців… Указом Верховної Ради СРСР у грудні 1942 року Чобітько був відзначений медаллю «За оборону Сталінграда», яку отримав через півроку, в червні 1943-го.

У родинному архіві збереглася фотографія, яку Андрій відправив своїм батькам з фронту в жовтні 1944-го. Він сфотографувався зі своїми товаришами по службі на березі річки Шешупе у Східній Прусії. Там же, навесні сорок п’ятого брав участь у штурмі Кьонігсберга, відповідно – нагороджений медаллю «За взяття Кьонігсберга», яка вручена йому була аж у 1948 році. Отримав Чобітько і медаль «За перемогу над Японією».

Коли Андрій Петрович повернувся з фронту жив у Іванівці, а працював у Фабричному бухгалтером. Познайомився з майбутньою дружиною Броніславою Місько. З 1948 року разом вчителювали у Балківській школі.

Згодом Андрій Чобітько заочно закінчив інститут у Сімферополі, став директором школи у Гришиному. Пізніше працював директором Балківської школи. У родині Чобітьків народилися троє дітей – Лариса, Юрій та В’ячеслав, який і зберіг фото і поділився з нами пам'яттю про батька-фронтовика.

Помер Андрій Петрович у 1996 році. А світла пам'ять про фронтовика залишається не тільки у родині Чобітьків, а й у пам’яті земляків-токмачан.

Автор Віталій ГОЛОД