Як токмачанин П. Якимович Другу світову закінчував

Сьогодні – річниця завершення найкривавішої війни в історії людства - Другої світової.

2 вересня 1945 року в Токійській бухті на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт про капітуляцію Японії, яку прийняли представники СРСР, США, Великої Британії та Китаю.

Після вступу СРСР у війну проти Японії (Радянський Союз і Японія мали договір про ненапад, але СРСР пообіцяв своїм союзникам оголосити війну японцям після перемоги над Німеччиною), після американських атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, японський імператор скликав військову раду, на якій вирішили визнати умови капітуляції. 

Японія капітулювала. Цим Актом була завершена Друга світова війна.
Учасником війни з Японією був токмачанин Павло Микитович Якимович. 
Дуже складна життєва доля випала Якимовичу. Їхня родина жила на Дніпропетровщині. У голодні 30-ті роки десь загубилися батьки зовсім малого Павла. Тільки й пам’ятає як опинився разом з братом на якомусь залізничному вокзалі. А там їх міліція підібрала та й розподілила по дитбудинках. Павло потрапив у Молочанськ, а брат його кудись в інше місце. Так і залишився сам, один. 

А невдовзі – війна! У той час Павло навчався у фабрично-заводському училищі, учні якого й працювали за верстатами на заводі Кірова. Коли до нашого краю підходив німець, завод вивезли на Кавказ. Павло разом з товаришами отримав завдання допомогти евакуйовувати вглиб країни за Волгу колгоспну худобу.

Як згадував П. Якимович, на річці Хопер попали під бомбардування німецької авіації, від осколків снарядів постраждало чимало худоби. Проте вони дісталися за Волгу і у місті Енгельс здали худобу державі.
Під кінець війни 17-річний Павло отримав повістку до армії.

– Нам видали форму і направили поїздом у Владивосток, – розповідав журналістам ветеран. –  В учбовій частині швидко навчили зброю тримати, марширувати. Також вивчали американську техніку, яку США постачали Радянській Армії. По закінченні «учебки» стали набирати добровольців у морський десант. Так я потрапив на японську війну. Посадили нас на баржу і направили у Порт-Артур, місто у Китаї, яке було зайняте японцями. 

Згадував фронтовик вогневий шквал, що обрушився на солдатів. Як загинуло багато його товаришів, а сам він був важко поранений. З пораненими його й повернули до Владивостока. А вже у вересні 1945-го скінчилася радянсько-японська війна.

Після лікування продовжив службу. Ще через сім років  звільнився у запас і повернувся у Токмак, де протягом 46 років, до виходу на пенсію, працював на заводі імені Кірова. 

Токмачанин Павло Микитович Якимович

Віталій Голод. (З архіву газети "Наше місто Токмак")