Восени 1943 року, після звільнення населених пунктів Запорізької області у ході війни, всіх чоловіків, які перебували на окупованих територіях, забирали до армії. Бувало вони йшли у перший бій не навченими та без зброї (одна гвинтівка на двох-трьох), часто й без обмундирування, і гинули тут же, недалеко від рідної хати. А з визволених сіл набирали до війська вже нових солдатів... Чимало таких доль відшукали пошуковці.
Уродженець села Мала Токмачка Оріхівського району рядовий Василь Пилипович Мурашко, 1909 року народження, був призваний до армії польовим військкоматом 14 вересня 1943 року з Новофедорівки Пологівського району, де проживав з родиною.
Червоноармієць Мурашко
У яку частину направлений – невідомо. Зв'язок з родиною припинився з моменту мобілізації, листування не було. Офіційних свідчень про загибель не було. Військкомат дав визначення про те, що за показами свідків Мурашко загинув. Виявляється, під час невдалої атаки нашого полку на висоти червоноармійці змушені були відступати, і один з них бачив у долині річки загиблого земляка Василя Мурашка. Ось це і все, що знала родина бійця. А де похований і чи похований взагалі – ніхто не знав.
Навесні цього року з пошуковцями Токмацького військово-історичного пошукового товариства «Вотан» зв’язалися жителі Дніпра – Ірина та Валерій Мурашки. Хотіли дізнатися про долю їхнього діда. Керівник «Вотану» Ріфат Гейченко відшукав у базі даних «ОБД-Меморіал» копії документів про бойові втрати полку. На листочку десяток прізвищ, кілька – з Пологівського району: Шевченко І.С та Пелешко С.І. з Вербового, з Новофедорівки Дяков Д.М., Мурашко В.Ф. Напроти всіх цих прізвищ написано «Убит 9.10.43», а у колонці про місце загибелі скупо вказано – «река Молочная». Все! Більше ніякої офіційної інформації.
Фото документів
Пошуковець
зробив припущення: якщо вказана Молочна, то ймовірно це було на «гарячому»
токмацькому відрізку німецької лінії оборони «Вотан», десь на висотах від
Пришиба до Старобогданівки. Став перевіряти записи, передивився списки, що
значаться на сільських меморіалах і знайшов! На гранітній плиті
Військово-братського меморіалу в Благодатному викарбовано – Мурашко В.Ф.
Здавалося
б, як все просто – глянув на списки на плитах Меморіалу і діло зроблене, ім’я
знайдене. Та цьому передували роки розкопок, перепоховань пошуку даних.
Знайшовши
потрібне ім`я, Ріфат Гейченко вислав Мурашкам фото меморіальної плити. Кілька
днів було мовчання... Потім зізналися: як підходили до телефону не могли від
хвилювання набрати номер, ніби мову відбирало, ніби голос пропадав. Так їх
вразило, що дід, якого шукали 75 років, знайшовся!
Фото Меморіальної плити
Ось
така доля. Менше місяця провоював рядовий Мурашко: 14 вересня був призваний, а
вже 9 жовтня 1943 року загинув у сусідньому Токмацькому районі, поклавши життя
заради звільнення рідної землі. А тут на висотах, у боях під Альт-Насау
(Виноградне), Вайнау (Благодатне), Дурлахом, Пришибом без ліку гинули тисячі
таких бійців. І так само тисячі родин й досі не знають про долю чи місце
загибелі своїх солдатів.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.