Та далека війна
кривавою плямою позначилася на долі тисяч людей і зрештою стала однією з причин розпаду СРСР та
соціалістичного табору. Важкою раною відбилася вона і для Токмаччини – 11
молодих чоловіків з нашого міста та району загинули на непотрібній їм і всім
нам війні.
Обмежений
контингент радянських військ у Афганістані брав участь у бойових діях на боці
урядових сил проти формувань збройної опозиції (моджахедів, душманів,
підтримуваних матеріально західними та ісламськими країнами) з 1979 по 1989 рік.
У 1978 році в
Афганістані почалася Квітнева революція, в результаті чого до влади прийшла
Народно-демократична партія, яка наштовхнулася на опір ісламської опозиції,
почалася громадянська війна. Восени 1979 року лідер НДПА Таракі був
заарештований і вбитий за наказом Хафізули Аміна. Політичним керівництвом СРСР
було вирішено готувати повалення Аміна і заміну його більш лояльним Бабраком
Кармалем.
12 грудня 1979
року радянським керівництвом було прийнято рішення про введення військ,
одночасно Кармаль і кілька його прихильників були таємно привезені в
Афганістан. Вранці 25 грудня на територію ісламської країни вступили перші
частини Радянської армії. 27 грудня радянські спецпідрозділи взяли штурмом
урядовий палац, під час штурму Амін був убитий. Громадянська війна тільки
загострилася.
А між тим, вже 14
січня 1980 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію з засудженням
збройної інтервенції в Афганістані та закликом до повного виведення іноземних
військ з Афганістану. За цю резолюцію проголосувало 104 країни, проти – 18,
утрималися – 18. Причому, введення радянських військ в Афганістан засудили і
соціалістичні країни Китай, Югославія, Румунія, Північна Корея. А влітку 60
держав через війну в «Афгані» бойкотували Олімпійські ігри у Москві.
Західні країни вели
підлу політику – надавали фінансову і збройну допомогу моджахедам, підливаючи
олії у вогонь, і цим фактично підштовхнули радянське керівництво на непотрібну
війну. Та не політикам, а простим радянським солдатам довелося воювати:
прикривати державний кордон і проводити операції проти угруповань збройної
опозиції, обороняти комунікації і важливі народногосподарські об'єкти, вести
бойові дії по проводці колон з матеріально-технічним забезпеченням тощо.
Відповідно до
міжнародних домовленостей 15 лютого 1989 року було завершено виведення
радянського контингенту. Згодом з'їзд народних депутатів (найвищий орган влади
у країні) і сам засудив вторгнення СРСР в Афганістан. А воїнам-афганцям часто
доводилося чути слова: «Ми вас туди не посилали». Майже 10 років тривала
непотрібна нашому народу війна. Офіційно: понад 15 тисяч загиблих радянських
солдатів.
На пам’ятнику
воїнам-афганцям у Токмаці вибито імена наших земляків, загиблих у Афганістані.
Більшості з них навіки буде по 19-20, іншим – трохи більше.
Іван Головешко
(1960-1985), Володимир Івашко (1964-1983), Юрій Кащук (1968-1988), Анатолій
Пітула (1965-1984), Володимир Ткалич (1965-1987), Олександр Сачко (1966-1986),
Юрій Сапальов (1964-1984), Сергій Сидоренко (1959-1983), Сергій Шумейко
(1965-1985), Дмитро Юрченко (1966-1986), Анатолій Яковлєв (1964-1983).
Пам’ятаймо про
них!
Віталій Голод.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.